Нове наукове дослідження проаналізувало 2 500 резюме — і виявило чіткі закономірності. Результати показують: кар’єра не є продуктом випадковості. Це дослідження особливо корисне для тих, хто хоче зрозуміти, як зробити кар’єру в Німеччині на довгу дистанцію. Крім того, дослідження показує, що кар’єрні траєкторії формуються значно раніше, ніж багато хто очікує.
Хто насправді робить кар’єру — і чому? Як зробити кар’єру в Німеччині — це запитання, на яке шукали відповідь дослідники з Університету імені Генріха Гайне в Дюссельдорфі разом із кадровою консультацією Masterpiece Advisors у масштабному дослідженні. Результат показує: кар’єрний успіх — не випадковість, а поєднання кількох конкретних чинників. Науковий ступінь суттєво підвищує шанси зробити кар’єру в Німеччині швидше.
Для аналізу спочатку було переглянуто 100 000 профілів на відомій кар’єрній платформі, очищено їх, а потім випадковим чином відібрано 2 500 профілів. Завдяки цій вибірці дослідники змогли детально проаналізувати майже 40 000 індивідуальних робочих років — усі вони належали випускникам університетів 2010 року. І посади, і компанії класифікували за шкалою від 1 до 7 («Rank»), де підйом до посади CEO міжнародного концерну відповідає рівню 7/7.
1. Кар’єрний рушій: перша робота визначає траєкторію
Отже, перший роботодавець має значно більший вплив на довгостроковий успіх, ніж прийнято вважати. Найважливіший висновок дослідження доволі стриманий: той, хто на початку кар’єри потрапляє до малого або маловідомого підприємства, має суттєво гірші довгострокові перспективи. Так званий «ранг компанії» — тобто престиж і розмір роботодавця — залишається майже незмінним протягом усіх 15 років спостереження. У середньому він практично не змінюється. Ті, хто починає кар’єру в Siemens, Allianz чи Goldman Sachs, статистично залишаються в цій лізі. Ті, хто стартує в середньому бізнесі, — також. Дослідники роблять однозначний висновок: «Чим вищий ранг компанії першого роботодавця, тим вищий кар’єрний успіх у перші 15 років».
2. Кар’єрний рушій: трамплін у вигляді наукового ступеня
Більше того, науковий ступінь відкриває доступ до компаній вищого рангу, що суттєво прискорює кар’єрне зростання.
Науковий ступінь однозначно окупається — і доволі суттєво. Ті, хто здобуває докторський титул, отримують доступ до престижніших компаній і просуваються там швидше. Дослідники припускають: якщо людина готова інвестувати час і зусилля в написання дисертації, вона загалом більше вкладає у власний професійний розвиток. Тому науковий ступінь сигналізує не лише про глибокі фахові знання, а й про високу готовність до навчання — фактор, який керівники провідних німецьких компаній чітко підтвердили під час особистих опитувань.
3. Кар’єрний рушій: рух уперед приносить результат
Ті, хто часто змінює функцію всередині компанії, роблять кар’єру швидше — дані це однозначно підтверджують. Йдеться не про зміну роботодавця, а саме про функціональні переходи в межах однієї компанії: з маркетингу у відділ продажів, з виробництва в управління проєктами, з німецького офісу до міжнародного підрозділу. Автори дослідження підсумовують: «Чим частіше там відбувалися переходи, тим краще». Ті, хто знає різні функції та локації, краще розуміють компанію в цілому — і отримують за це винагороду. За даними дослідження, оптимальний ритм становив один перехід кожні 18 місяців.
Цей аспект негативно впливає на кар’єру
Інакше виглядає ситуація зі частою зміною роботодавців — тут дані демонструють протилежний ефект. Ті, хто переходить у нову компанію кожні два-три роки, швидко отримують репутацію нестабільних. Дослідження трактує це як сигнал, що людина справляється з новим середовищем і новими завданнями лише короткостроково — і в кожній новій роботі змушена починати з нуля. Це завдає кар’єрі тривалої шкоди.
Що ще роблять «кар’єрні висхідники» інакше?
Попри всі зусилля: справді великий стрибок — тобто підвищення щонайменше на два рівні в ранзі компанії при одночасно високому ранзі посади — вдалося лише приблизно 10 відсоткам учасників дослідження. Що об’єднує цих «висхідників» — окрім функціональних переходів і наукового ступеня? Вони цілеспрямовано використовують перехід до компанії з індексу DAX. Це підвищує ймовірність успішного кар’єрного стрибка у 4,5 раза порівняно з контрольною групою. Майже 30 відсотків висхідників мали принаймні один етап роботи в DAX-компанії.
Тим, хто прагне дістатися найвищих щаблів — тобто увійти до правління або стати керівником компанії — передусім потрібні терпіння та правильні кар’єрні етапи. Найпоширеніший момент для такого стрибка на вершину припадає на 13–14 років після початку навчання.
Змістовно вирізняються дві функції, які майбутні CEO проходили помітно частіше за інших:
- Продажі та розвиток бізнесу (57 % топ-виконавців)
- Управління проєктами та програмами (43 % топ-виконавців)
- Також стратегія/внутрішній консалтинг (29 %) трапляються дещо частіше, але це не є вирішальним фактором
Натомість ті, хто довго працює в адміністративних або підтримувальних функціях, суттєво сповільнюють свій кар’єрний розвиток — про це однозначно свідчать дані.
Консультанти та банкіри: окрема ліга
Окрему увагу дослідження приділяє стратегічним консультантам і інвестиційним банкірам. Висновок однозначний: ці групи грають у власній лізі. Стратегічні консультанти досягають кар’єрного рівня nach fünf Berufsjahren, den die Vergleichsgruppe erst nach zehn Jahren erreicht. Майже 60 відсотків консультантів і майже 70 відсотків банкірів упродовж кар’єри виходять на топ-рівень посад (наприклад, VP, Partner, CEO).
Різниця полягає в іншому: кожен другий у цих сферах має диплом топ‑університету. Серед стратегічних консультантів 44 відсотки мають науковий ступінь. І ще один важливий аспект: консультанти значно гнучкіші — вони рано переходять у промисловість і там обіймають найрізноманітніші ролі, тоді як банкіри часто проводять усю кар’єру у фінансовому секторі. (Джерело: Masterpiece Career Report 2025, у співпраці з кафедрою менеджменту Університету імені Генріха Гайне в Дюссельдорфі (проф. д-р Андреас Енгелен).
